Агрономія — це галузь сільського господарства, яка зосереджена на науці та техніці виробництва та використання рослин для їжі, палива, волокна та меліорації. Він охоплює роботу в галузі генетики рослин, фізіології рослин, метеорології та ґрунтознавства. Агрономи працюють над підвищенням якості та кількості харчових культур для людей і тварин.
Грунт є основою сільського господарства і відіграє вирішальну роль у зростанні здорових рослин. Він складається з мінеральних частинок, органічних речовин, води та повітря. Здоров'я ґрунту залежить від його здатності підтримувати життя рослин і їх біорізноманіття. Здоров'я ґрунту можна виміряти за його структурою, рН, родючістю та біологічною активністю.
Щоб підтримувати здоров’я ґрунту, можна застосовувати такі практики, як сівозміна, покривні культури та скорочена обробка ґрунту. Сівозміна допомагає запобігти накопиченню шкідників, зменшити ерозію ґрунту та підвищити його родючість. Покривні культури, такі як конюшина або жито, якщо їх висаджувати між регулярними циклами виробництва сільськогосподарських культур, допомагають захистити ґрунт від ерозії та покращити структуру ґрунту. Зменшений обробіток ґрунту або нульовий обробіток допомагає зберегти вологість ґрунту та органічну речовину.
Генетика та селекція рослин мають вирішальне значення в агрономії для створення сортів культур, які є більш продуктивними, поживними та стійкими до хвороб і шкідників. За допомогою звичайних методів селекції та генетичної модифікації агрономи можуть створювати рослини, які краще підходять для певного клімату та типу ґрунту, або мають інші бажані характеристики.
Наприклад, розробка посухостійких сортів сільськогосподарських культур може значно скоротити використання води в сільському господарстві та забезпечити продовольчу безпеку в посушливих регіонах. Подібним чином, культури, генетично модифіковані для захисту від шкідників, можуть зменшити потребу в хімічних пестицидах, мінімізуючи вплив на навколишнє середовище.
Вода є життєво важливим ресурсом для сільськогосподарського виробництва, але в багатьох частинах світу нестача води створює серйозну проблему для сталого сільського господарства. Практики ефективного управління водними ресурсами мають важливе значення для максимізації ефективності використання води та забезпечення того, щоб культури отримували потрібну кількість води в потрібний час.
Такі методи, як крапельне зрошення та спринклерні системи, можуть значно скоротити витрати води порівняно з традиційними методами зрошення. Ці системи доставляють воду безпосередньо до коріння рослини, де вона найбільше потрібна, зводячи до мінімуму випаровування та стікання.
Управління поживними речовинами – це процес внесення правильного типу та кількості добрив у потрібний час, щоб забезпечити посівам необхідні для росту поживні речовини. Основними поживними речовинами, необхідними рослинам, є азот (N), фосфор (P) і калій (K), які часто називають NPK.
Щоб визначити потреби культури в поживних речовинах, тестування ґрунту є звичайною практикою. Це передбачає аналіз зразків ґрунту для вимірювання рівнів рН і доступних поживних речовин. На основі результатів програма добрив може бути адаптована відповідно до конкретних потреб культури.
Надмірне використання добрив може призвести до вимивання поживних речовин, коли поживні речовини просочуються у водойми та забруднюють їх. Щоб запобігти цьому, агрономи рекомендують інтегровані методи управління поживними речовинами, які поєднують використання хімічних добрив з органічними речовинами, такими як компост і зелене добриво, оптимізуючи живлення культур і мінімізуючи вплив на навколишнє середовище.
Інтегрована боротьба зі шкідниками (IPM) — це стійкий підхід до боротьби зі шкідниками, який поєднує біологічні, культурні, фізичні та хімічні засоби таким чином, щоб мінімізувати економічні ризики, ризики для здоров’я та навколишнього середовища. IPM зосереджується на довгостроковій профілактиці шкідників або їх шкоди шляхом поєднання таких методів, як біологічний контроль, маніпуляції середовищ існування, модифікація культурних практик і використання стійких сортів.
Наприклад, висаджування сортів культур, стійких до шкідників, може зменшити потребу в хімічних пестицидах. Змішування посівів, коли різні культури вирощуються поруч, також може перешкоджати шкідникам і хворобам. Біологічні методи боротьби, такі як введення в екосистему природних хижаків шкідників, можуть допомогти контролювати популяції шкідників без потреби в хімікатах.
Зміна клімату створює серйозні проблеми для сільськогосподарського виробництва, включаючи зміни в режимі опадів, збільшення кількості екстремальних погодних явищ і зміни сезонів вирощування сільськогосподарських культур. Агрономи відіграють ключову роль у розробці стратегій адаптації та пом’якшення впливу зміни клімату на сільське господарство.
Стратегії адаптації можуть включати вирощування культур, більш стійких до спеки, посухи або повеней; зміна графіків посіву відповідно до змін клімату; і впровадження водозберігаючих методів поливу. Стратегії пом’якшення наслідків можуть включати методи, які зменшують викиди парникових газів у сільському господарстві, такі як підвищення ефективності використання азоту для зменшення викидів закису азоту та впровадження консерваційного обробітку ґрунту для збільшення поглинання вуглецю в ґрунті.
Розуміючи та впроваджуючи ці агрономічні принципи та методи, ми можемо працювати над більш стійкими та продуктивними сільськогосподарськими системами, які здатні прогодувати зростаюче населення світу, мінімізуючи вплив на навколишнє середовище.
