Дослідження складної ідеології та політичного руху, відомого як фашизм, вимагає вивчення його походження, характеристик і впливу на суспільства протягом 20-го століття та за його межами. Цей урок розгляне фашизм широко, торкаючись його ідеологічних коренів і політичних проявів.
Фашизм часто характеризується авторитарним націоналізмом. У своїй основі він підтримує ідею тоталітарної держави з абсолютною владою над життям своїх громадян. Ідеологія сприяє єдності через придушення інакомислення, виступаючи за однорідне суспільство, яке часто визначається расою, культурою чи національною ідентичністю. Фашизм також схильний прославляти мілітаризм, дисципліну та лояльність до держави, позиціонуючи лідера чи партію як найвищу владу.
Незважаючи на відмінності в конкретних переконаннях і практиках, ключові філософські принципи фашизму залишаються незмінними. До них належать:
Практична реалізація фашистської ідеології суттєво відрізнялася в різних націях та в історичні періоди. Фашистські режими, такі як Італія Муссоліні (1922-1943) і Гітлерівська Німеччина (1933-1945), ілюструють складність і відмінності фашистського правління. Незважаючи на ці відмінності, у практиці фашизму можна виділити кілька спільних політичних тактик і стратегій:
Ці політичні аспекти є не лише теоретичними, але й реалізовувалися в різних формах протягом історії, що призводило до значних глобальних конфліктів і внутрішнього придушення населення.
Двома найвизначнішими прикладами фашистських держав є Італія Муссоліні та Німеччина Гітлера.
В Італії Беніто Муссоліні встановив перший фашистський режим у 1922 році, пообіцявши відновити велич Італії шляхом авторитарного правління та територіальної експансії. Уряд Муссоліні агресивно придушував політичну опозицію, регулював економіку, щоб служити державним інтересам, і сприяв італійському націоналізму. Остаточне падіння режиму під час Другої світової війни не знищило його впливу на італійське суспільство та політику.
У Німеччині прихід Адольфа Гітлера до влади в 1933 році призвів до встановлення жорстокої фашистської диктатури. Під виглядом національного відродження нацистський режим проводив агресивну експансіонізм, що призвело до Другої світової війни. Крайній расизм нацистів, втіленням якого став Голокост, відзначив режим безпрецедентним рівнем жорстокості та порушень прав людини.
Поразка держав Осі у Другій світовій війні не повністю знищила фашистські ідеології. У післявоєнні періоди в багатьох країнах виникли неофашистські та фашистські рухи. Ці рухи часто адаптують фашистські принципи до сучасного контексту, зосереджуючись на таких питаннях, як занепад країни, імміграція та уявна загроза глобалізму та мультикультуралізму. Не досягаючи рівня влади, який спостерігався в Європі до Другої світової війни, ці рухи продовжують впливати на політичний дискурс і політику.
Спадщина фашизму, як з точки зору його історичного впливу, так і його ідеологічних пережитків у сучасній політиці, служить нагадуванням про небезпеку, яку становлять авторитаризм і крайній націоналізм. Розуміння коренів, характеристик і наслідків фашистської ідеології та політичної практики має вирішальне значення для розпізнавання цих тенденцій у сучасному світі та боротьби з ними.
