Балтійське море, розташоване в Північній Європі, є солонуватим морем, з’єднаним з Північним морем через Датські протоки. Він оточений такими країнами, як Швеція, Фінляндія, Росія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Німеччина та Данія. Його унікальне географічне розташування та характеристики сприяють його біологічним, географічним і кліматичним особливостям, що робить його цікавим предметом дослідження.
Балтійське море займає площу приблизно 377 000 квадратних кілометрів, що робить його одним із найбільших солонуватих водойм у світі. Море відносно мілке, із середньою глибиною близько 55 метрів, а його максимальна глибина становить близько 459 метрів. Балтійське море поділяється на кілька басейнів, кожен з яких має свої особливості. Основні затоки моря включають Ботнічну, Фінську та Ризьку затоки. Його основні острови включають Готланд, Еланд і Сааремаа.
З’єднання Балтійського моря з Північним морем має вирішальне значення для відновлення його води. Морська вода з Північного моря тече в Балтійське море через Датські протоки, тоді як прісна вода з річок і опади розбавляють морську воду, що призводить до її солонуватої природи.
Солоність Балтійського моря змінюється як по горизонталі, так і по вертикалі. Зазвичай вона зменшується від Датських проток до північних частин і від поверхні до придонних шарів. Середня солоність поверхні становить близько 7-8 PSU (практичних одиниць солоності), що набагато нижче, ніж середня солоність океану приблизно 35 PSU. Цей градієнт впливає на біорізноманіття моря, оскільки можна знайти як морські, так і прісноводні види, хоча видове різноманіття нижче, ніж у повністю морських середовищах.
На клімат Балтійського моря впливає його географічне положення: у північних частинах холодніші, а в південних – відносно м’якші. Зими можуть бути суворими, коли значна частина моря замерзає, особливо в Ботнічній і Фінській затоках. Для підтримки судноплавних маршрутів у зимові місяці часто потрібні льодокольні судна.
Незважаючи на низьку солоність, Балтійське море підтримує різноманітні організми. Море є домом для різних видів риб, таких як оселедець, тріска та камбала, які важливі як для екосистеми, так і для регіонального рибальства. Також поширені тюлені та морські птахи, які харчуються багатими запасами риби.
Водорості та планктон утворюють основу харчової мережі, підтримуючи вищі трофічні рівні. Однак евтрофікація, в основному спричинена сільськогосподарським стоком, призвела до цвітіння водоростей, яке може знизити рівень кисню у воді, що призводить до «мертвих зон», де небагато організмів можуть вижити.
Балтійське море є одним із найбільш завантажених морських районів у світі, де ведеться значне комерційне судноплавство, рибальство та рекреаційна діяльність. Ця діяльність разом із промисловими та сільськогосподарськими стоками призвела до забруднення та екологічного стресу. Стійкі органічні забруднювачі, важкі метали та надлишок поживних речовин належать до ключових екологічних проблем.
Були докладені зусилля для захисту Балтійського моря через міжнародне співробітництво. Гельсінська комісія (HELCOM) — це міжурядова організація, яка займається захистом морського середовища Балтійського моря. Ініціативи HELCOM зосереджені на зменшенні забруднення, захисті біорізноманіття та управлінні діяльністю людини з метою мінімізації її впливу на море.
Балтійське море є унікальним морським середовищем із його солонуватою природою, відмінними екосистемами та значним впливом людини. Його мілководдя, різна солоність і сезонний крижаний покрив відрізняють його від інших морів. Незважаючи на такі екологічні проблеми, як забруднення та евтрофікація, зусилля щодо збереження та захисту Балтійського моря залишаються пріоритетом для сусідніх країн. Розуміння складності цього морського середовища має вирішальне значення для його збереження та сталого використання.
